▼

Практичні роботи




ЗМІСТ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ


 1.  Вивчення загальної дії високої температури у теплокровних і холоднокровних тварин залежно від умов зовнішнього середовища. Вивчення впливу зниженого атмосферного тиску місцевої дії кислот і лугів на організм тварин.

2. Вивчення геперраргічної та анафілактичної реакції на тваринах

3. Відтворення артеріальної, венозної гіперемії та місцевої анемії на вусі кролика. Вивчення розладів кровообігу і місткості тканинної рідини на трупному матеріалі і музейних препаратах

4. Вивчення некрозів, атрофій за таблицями, малюнками, музейними препаратами

5. Вивчення дистрофій за таблицями, малюнками, діапозитивами, музейними препаратами, боєнськими конфіскатами

6. Вивчення гіпертрофічних і регенераційних процесів за таблицями, плакатами, музейними препаратами.

7. Вивчення ознак смерті і посмертних змін під час розтину трупів тварин.

8. Ознайомлення з судинно-тканинними змінами при запаленні. (дослід Конгейма).

9. Вивчення різних видів запалення за таблицями, малюнками, діапозитивами, музейними препаратами. Вивчення запальних процесів в органах і тканинах на трупному матеріалі.

10. Вивчення різних видів пухлин за таблицями, муляжами, макропрепаратами

11. Вивчення різних видів захворювань органів дихання за макропрепаратами, на трупному матеріалі.

12. Вивчення різних видів захворювань органів травлення за макропрепаратами, на трупному матеріалі.

13. Вивчення дії жовчі на кров поза організмом і на організм тварин (центральну нервову систему, тканини та органи). Вивчення захворювань печінки за макропрепаратами.

14. Вивчення захворювань сечостатевої системи за макропрепаратами, таблицями, плакатами

15. Вивчення різних видів отруєнь за макропрепаратами, таблицями, плакатами.

16. Техніка безпеки, особиста гігієна студентів під час вивчення різних видів інфекційних хвороб тварин. Вивчення патолого-анатомічних змін за різних інфекційних хворобах за таблицями, малюнками, макропрепаратами, на боєнському, трупному матеріалі. Диференційна діагностика хвороб свиней.

17. Вивчення патолого-анатомічних змін при мікозах і мікотоксикозах за таблицями, малюнками, макропрепаратами, на боєнському, трупному матеріалі.

18. Вивчення патолого-анатомічних змін при інвазійних хворобах за таблицями, малюнками, макропрепаратами, на боєнському, трупному матеріалі.

19.20.Ознайомлення з інструментами, приладами та технічними прийомами розтину порожнин, видалення і дослідження органів у різ¬них видів тварин на трупному матеріалі. Взяття патологічного матеріалу для бактеріологічного, гістологічногоі хімічного дослідження, па¬кування його для пересилки в лабораторію і оформлення супровідної документації. Розтин трупів тварин і оформлення документації.





ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 1
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення загальної дії високої температури у теплокровних і холоднокровних тварин залежно від умов зовнішнього середовища. Вивчення впливу зниженого атмосферного тиску місцевої дії кислот і лугів на організм тварин.
Робоче місце: лабораторія патофізіології.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити дію хвороботворних факторів на організм тварин та механізм розвитку патпроцесів.
Матеріали та обладнання: піддослідні тварини – жаби, кролик, морська свинка; термометр, вода, кухонна сіль, банки, концентрована сірчана кислота і луг.
Правила техніки безпеки:
- працювати в халатах, косинках або чепчиках;
- обережно поводитись з інструментами, обладнанням та піддослідними тваринами;
- працювати на закріпленому робочому місці і утримувати його в чистоті;
- після роботи прибрати робоче місце, добре вимити руки з милом та обробити дезрозчином.

§Теоретичні положення:
До багаточисельних факторів зовнішнього середовища відносяться: фізичні, механічні, хімічні та біологічні, з якими тварини постійно стикаються і вони можуть стати хвороботворними. Вони діють місцево (на місці дотику) і на весь організм в цілому через центральну нервову і гуморальну системи.


Послідовність виконання:

1. Ознайомитись з місцевою і загальною дією тепла.
2. Вивчити місцеву і загальну дію холоду.
3. Ознайомитись з місцевою і загальною дією кислот і лугів.


Хід роботи.

Робота № 1. Демонстрація місцевої дії тепла (опік).
На вусі фіксованого кролика вистригаємо волосся, відмічаємо забарвлення і стан судин прикладаємо до нього азбестову пластинку з вирізаним віконцем. Пробірку з гарячою водою (85˚С) прикладаємо до шкіри вуха через віконце пластинки на 1 сек., спостерігаємо розвиток нейропаралітичної гіперемії (опік І ступеня). Прикладаючи пробірку на 3-4 сек. викликаємо опік ІІ ступеня – утворення пухирця.

Робота № 2. Демонстрація загальної дії тепла.
В скляну банку поміщаємо морську свинку і закриваємо кришкою. На дно банки кладемо азбестову пластинку, а в отвір на кришці вставляємо скляну трубку для вентиляції, і термометр для вимірювання температури. Банку поміщаємо в посудину з теплою водою, яку поступово підігріваємо до температури 50 -60˚С.
Спочатку тварина стає збудженою, рухомою, дихання прискорене, вуха і хвіст червоніють, потім виникає явище пригнічення і тварина гине від паралічу дихального центру.

Робота № 3. Демонстрація місцевої дії холоду (обмороження).
На вусі білого кролика вистригаємо волосся. Відмітивши забарвлення вуха і стан судинної сітки, його занурюємо в охолоджуючу суміш (потовчений лід + кухонна сіль в співвідношенні 2:1). При огляді через декілька хвилин вийнятого з суміші і витертого марлею вуха, помітили, що діаметр крупних судин зменшився, судинна сітка стала бліднішою, вухо поблідніло. Це явище виникає внаслідок спазму периферичних артерій, зумовлених місцевою дією холоду.
При подальшій і більш інтенсивній дії холоду побліднення вуха міняється почервонінням,яке зумовлене паралічем вазоконстрикторів. Від ще більш сильної дії холоду на шкірі вуха з’являються пухирці.

Робота № 4. Демонстрація загальної дії холоду.
Визначивши ректально температуру у морської свинки, поміщаємо її у скляну банку, на дно якої кладемо дерев’яний кружок. Банку закриваємо кришкою (в кришці є отвір, в який вставлена скляна трубка і термометр зі шкалою +40˚С -20˚С) і погружаємо в холод (товчений лід + кухонна сіль в співвідношенні 2:1).
Спостерігаємо за поведінкою тварини: спочатку збуджена, рухома, потім стає спокійною, інертною, сонливою, дихання і скорочення серця сповільнюються, яке може призвести до паралічу дихального центра .

Робота № 5. Демонстрація місцевої дії кислот і лугів на тканини.
Дві жаби закріплюємо шпильками до дощечки. На шкіру живота одній з них наносимо скляною паличкою краплю концентрованої сірчаної кислоти, на шкіру другої – концентрований розчин лугу. В обох жаб на черевці виявили морфологічні зміни, що нагадують опік. Припікаюча дія кислот зумовлена тим, що віднімає воду від тканин, вона обвуглює їх. Луг вражає тканини внаслідок глибокого розрушення білків (луги утворюють з білками тканин альбумінати).

Студенти повинні:
знати фактори зовнішнього середовища, механізм дії хвороботворних факторів на організм тварин;
вміти визначати процеси, які виникають внаслідок дії чинників зовнішнього середовища.

Завдання додому: повторити "Роль факторів зовнішнього середовища в виникненні хвороб", Налетов Н.А. "Патофизиология и патанатомия с/х животных", ст. 19 – 28.



ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 2
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення геперраргічної та анафілактичної реакції на тваринах
Робоче місце: лабораторія патофізіології.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити суть і механізм розвитку алергії та анафілаксії.
Матеріали та обладнання: негативно та позитивно реагуючі тварини, сенсибілізовані та нормальні жаби, сироватка свиней, сироватка жеребих кобил, шпателі, пінцети, ножиці, фізіологічний розчин.
Правила охорони праці та техніки безпеки:
- працювати в спецодязі;
- обережно поводитись з інструментами та піддослідними тваринами;
- працювати на закріпленому робочому місці та утримувати його в чистоті;
- після роботи прибрати робоче місце, добре вимити руки з милом, обробити дезрозчином.

§Теоретичні положення:
Реактивність – це здатність організму відповідати змінам навколишнього середовища. Під дією умов навколишнього середовища формується фізіологічна і патологічна реактивність.
Фізіологічна реактивність залежить від спадковості, статі, віку тварини, умов годівлі, утримання. Патологічна реактивність залежить від цих же факторів, що і фізіологічна, але проявляється під дією незвичних факторів. Вона є специфічною і неспецифічною.
Специфічна реактивність визначається здатністю організму відповідати на речовини білкової і небілкової природи утворенням антитіл, її називають імунологічною. Вона проявляється у вигляді імунітету, алергії, анафілаксії.
Імунітет – це несприйнятливість організму до захворювань за допомогою утворення антитіл в організмі.
Алергія – це якісно змінена реакція організму на речовини алергічної природи.
Анафілаксія – це стан підвищеної чутливості організму на повторне введення чужорідного білку.
У тварин при деяких інфекційних і інвазійних хворобах утворюються антитіла і вони стають чутливими до витяжок із культур усіх мікробів. Таке явище використовують для діагностики ряду хвороб людей і тварин.

Зміст і послідовність виконання.
1. Ознайомитись з сутто гіперрергічною реакцією.
2. Ознайомитись з анафілактичною реакцією судин брижі жаби.
3. Ознайомитись з анафілактичною реакцією серця жаби.

Робота № 1. Демонстрація позитивно та негативно реагуючих тварин на туберкулін.
У тварин, які позитивно реагують на туберкулін на шкірі з’являється розлита припухлість тістоватої або м’якої консистенції, що супроводжується підвищенням місцевої температури, гіперемією, болючістю запаленої ділянки шкіри. Шкіряна складка, порівнюючи з товщиною складки не зміненої шкіри поблизу цього місця дорівнює 3 мм і більше, а у тварин, які негативно реагують на туберкулін – незначна припухлість, товщина складки до 3 мм.

Робота № 2. Демонстрація анафілактичної реакції судин брижі.
Сенсибілізовану жабу знерухомлюємо розрушенням спинного мозку і прикріплюємо до дощечки шпильками черевцем донизу. З правої сторони розтинаємо черевну порожнину і виймаємо кишечник з брижєю, за допомогою пінцета розправляємо над боковим віконцем та фіксуємо її над ним.
Дивимось під малим збільшенням мікроскопа і звертаємо увагу на характер кровообігу. Потім наносимо на брижу 3-5 крапель свинячої сироватки. Відмічаємо сповільнення кровотоку в судинах до повної зупинки.

Робота № 3. Демонстрація анафілактичної реакції серця жаби.
У жаби відрізаємо грудинку і оголюємо серце, з нього знімаємо перикард, змочуємо серце фізрозчином і підраховуємо кількість серцевих скорочень за 1 хвилину. Наносимо на серце пару крапель свинячої сироватки, проводимо підрахунок серцевих скорочень за 1 хвилину, при цьому відмічаємо зміну ритму і кількість серцевих скорочень.

Студенти повинні:
знати реактивність організму, її види та механізм розвитку;
вміти відтворювати гіперрергічну та анафілактичну реакції на тваринах.
Завдання додому: повторити "Реактивність організму", Налетов Н.А. "Патофизиология и патанатомия с/х животных", ст. 34 – 42.



ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 3
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Відтворення артеріальної, венозної гіперемії та місцевої анемії на вусі кролика. Вивчення розладів кровообігу і місткості тканинної рідини на трупному матеріалі і музейних препаратах.
Робоче місце: лабораторія патанатомії і патофізіології.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Відтворити і продемонструвати різні види місцевого розладу кровообігу.
Матеріали та обладнання: піддослідні тварини – кролики, жаби, спирт, пробірки, нитки, вода, бинт.
Правила охорони праці та техніки безпеки:
- працювати в халатах та косинці;
- обережно поводитись з інструментами, обладнанням та піддослідними тваринами;
- працювати на закріпленому робочому місці і утримувати його в чистоті;
- після роботи прибрати робоче місце, добре вимити руки з милом і дезрозчином.

§Теоретичні положення.
Кровообіг забезпечує кожному органу і організму в цілому рівень обміну речовин і енергії. Порушення крово- і лімфообігу виникає в результаті розладу нейрогуморальної регуляції, роботи серцево-судинної системи, морфофункціональні зміни різних її ланок, включаючи мікроциркуляторне русло і склад крові. Вони мають місцевий, загальний і системний характер. До місцевих розладів кровообігу відносять гіперемію, стаз, анемію, кровотечу, крововиливи, тромбоз, емболію, інфаркт, а також порушення вмісту тканинної рідини.


Зміст і послідовність виконання.
1. Відтворити артеріальну гіперемію.
2. Відтворити венозну гіперемію.
3. Відтворити анемію.
4. Відтворити розлад вмісту тканинної рідини.

Робота № 1. Відтворення артеріальної гіперемії дією механічного, теплового та хімічного подразників.
Одне вухо білого кролика масажуємо між великим та вказівним пальцями або вдаряємо кілька разів по вуху. Спостерігаємо почервоніння вуха від механічного подразнення.
Після нормалізації кольору вухо занурюємо на 5 хв. у воду при температурі 50 – 52˚С. Внаслідок чого виникає активна гіперемія від дії тепла.
Контрольне вухо, яке не подразнювали, змазуємо ксилолом або телуолом. При цьому виникає артеріальна гіперемія від рефлекторного подразнення судинно-рухових нервів хімічним фактором.

Робота № 2. Відтворення венозної гіперемії.
У вушну раковину кролика вставляємо пробку з поздовжнім вирізом відповідно до розташування вушної артерії. Тасьмою охоплюємо вухо поблизу його основи, притискуємо до пробки і прив’язуємо його. В результаті кров вільно тече по артерії, але відтікання її по венах, здавлених пробкою, припиняється. При цьому виникає венозна гіперемія, особливо помітна при порівнянні з протилежним вухом.

Робота № 3. Відтворення анемії на вусі кролика.
Дослід на вусі кролика ставимо аналогічно попередньому, але на пробці робимо два поздовжні жолобки відповідно до розташування венозних судин. Внаслідок перев’язування кореня вуха і притискання його тасьмою до пробки вдавлюється артерія і кров повільно відтікає по венах. У вусі виникає анемічний стан.

Робота № 4. Набряк лапки жаби.
У жаби тісно перев’язуємо лапки в ділянці коліна і поміщаємо тварину в банку з водою. Незабаром об’єм перев’язаної лапки збільшується внаслідок набряку, який досягає найбільшого розвитку через 12 – 24 години.

Студенти повинні
знати: морфологію розладів крово- , лімфообігу і тканинної рідини;
вміти: викликати і визначати види порушень за морфологічними ознаками.

Завдання додому: повторити ст. 43-55, Налетов Н.А. "Патанатомия и патофизиология с/х животных".


ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 4
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення некрозів, атрофій за таблицями, малюнками, музейними препаратами.
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити суть і морфологічну характеристику атрофій і некрозів.
Матеріали і обладнання: музейні вологі препарати, свіжий боїнський матеріал, патологоанатомічні атласи.
Правила охорони праці:
- працювати в спецодязі;
- обережно поводитись з інструментами, обладнанням, вологими препаратами та боїнськими конфіскатами;
- працювати на закріпленому робочому місці і утримувати в чистоті;
- після роботи прибрати робоче місце, добре вимити руки з милом та обробити дезрозчином.
§Теоретичні положення:
Атрофія – прижитттєве зменшення об’єму клітин, тканин або органів з послабленням функції в результаті загального і місцевого порушення живлення і зниження інтенсивності обміну речовин.
Розрізняють загальну і місцеву, фізіологічну і патологічну атрофії. Загальна атрофія або виснаження може бути аліментарною або внаслідок других хвороб. Місцева атрофія виникає від різноманітних причин. Розрізняють слідуючі види місцевої атрофії: 1) дисфункціональна; 2) від недостатності кровообігу; 3) від тиску; 4) нейротична; 5) дисгормональна; 6) під дією фізичних і хімічних факторів.
Зміст і послідовність виконання.
1. Демонстрація атрофії альвеолярних перегородок.
2. Демонстрація атрофії ниркової паренхіми.
3. Демонстрація казеозного некрозу.
4. Демонстрація вологого некрозу.

Робота № 1. Демонстрація атрофії альвеолярних перегородок при емфіземі легень.
Емфізема (переповнення легень повітрям), яка зустрічається при важкій роботі, або як компенсаторний процес при захворюванні легень і серцевій недостатності.
Макроскопічно легені частково або тотально збільшені в об’ємі, блідорожевого кольору, пухкої консистенції, при настискуванні виникає крипітація, внаслідок переміщення повітряних бульбашок. Інколи емфізематозні ділянки виступають над загальною поверхнею легеннь у вигляді повітряних бульбашок з тонкою стінкою із атрофованої легеневої тканини.

Робота № 2. Демонстрація атрофії ниркової паренхіми при гідронефрозі, кісті нирок.
Гідронефроз – переповнення ниркової миски сечею при недостатньому її відтоці. Кіста – це замкнена порожнина, яка заповнена сечею при недостатньому її відтоці із окремих частин нирок.
Макроскопічно при гідронефрозі нирки збільшені в об’ємі, мають вигляд мішків, заповнених рідиною, внаслідок довготривалого здавлювання – розвивається повна атрофія нирок. При кістах у паренхімі нирок знаходять одинокі або множинні порожнини, розміром від просяного зерна до горіха, які заповнені сечею.
Робота № 3. Демонстрація казеозного некрозу лімфовузла при туберкульозі.
Це вид сухого некрозу, що характеризується сухістю, щільною консистенцією змертвілих ділянок, внаслідок зсідання білків змертвілої тканини.
Макроскопічно некроз характеризується утворенням в вражених ділянках сухої, зернистої, крихкої маси, що нагадує сир сірожовтого кольору, твердої консистенції і хрустить при розрізі її ножем.

Робота № 4. Демонстрація вологого некрозу при гнійному запаленні легень.
Вологий некроз характеризується розм’якшенням і розрідженням змертвілих тканин з утворенням кіст. Розвивається в тканинах багатих на вологу.
Макроскопічно легені не спалися, місцями ущільнені, з поверхні і на розрізі гнійні вогнища різної величини, від горошини до курячого яйця сірожовтого кольору.
Студенти повинні
знати: морфологічні ознаки некрозу і атрофії, відмінності некрозів за макроскопічними ознаками;
вміти: визначати за морфологічними ознаками атрофію і некроз та відрізняти атрофію від гіпоплазії.
Завдання додому: повторити тему "Атрофія і некроз", Налетов Н.А. "Патанатомия и патофизиология с/х животных", ст. 55 – 64.

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 5
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення дистрофій за таблицями, малюнками, діапозитивами, музейними препаратами, боєнськими конфіскатами.
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити причини, суть і морфологічний прояв білкових, жирових, вуглеводних та мінеральних дистрофій.
Матеріали і обладнання: забійний матеріал, патологоанатомічні атласи, таблиці, конкременти і вологі музейні препарати.
Правила охорони праці:
- працювати в спецодязі;
- обережно поводитись з інструментами, обладнанням, вологими препаратами та боїнськими конфіскатами;
- працювати на закріпленому робочому місці і утримувати його в чистоті;
- після роботи прибрати робоче місце, добре вимити руки з милом та обробити дезрозчином.

§Теоретичні положення:
Дистрофія (з грец. dys – розлад, trohpe – живлення) – морфологічні зміни в органах і тканинах внаслідок загального або місцевого порушення обміну речовин, викликаного різними екзогенними і ендогенними причинами (механічні, фізичні, хімічні, біологічні і генетичні фактори).
В залежності від порушення обміну речовин розрізняють білкові, жирові, вуглеводні і мінеральні дистрофії; по локалізації розрізняють паренхіматозні (клітинні), мезенхіальні (позаклітинні) і змішані дистрофії; по розповсюдженню процеси бувають загальні, спеціальні і місцеві; по впливу генетичних факторів – набуті і спадкові.
По морфогенетичному механізму розрізняють декомпозицію, інфільтрацію, трансформацію і змінений або "спотворений" синтез.
Білкові дистрофії бувають паренхіматозні (клітинні), мезенхіальні, позаклітинні і мішані.
Паренхіматозні диспротеїнози характеризуються змінами фізико-хімічних і морфологічних властивостей білків в високоспеціалізованих в функціональному відношенні клітин.


Зміст і послідовність виконання.
1. Демонстрація зернистої дистрофії.
2. Демонстрація рогової дистрофії .
3. Демонстрація колоїдної дистрофії.
4. Демонстрація позаклітинної слизової дистрофії сполучної тканини.
5. Демонстрація клітинної слизової дистрофії епітелія слизових оболонок.
6. Демонстрація жирової дистрофії.
7. Демонстрація мінеральної дистрофії.
8. Демонстрація каменів.

Робота № 1. Демонстрація зернистої дистрофії печінки.
Зерниста дистрофія печінки характеризується збільшенням об’єму гепатоцитів і появою в цитоплазмі зерен білкової природи.
Макроскопічно печінка збільшена в об’ємі, дряблої консистенції, паренхіма тьм’яна, колір – сіро-коричневий, дольчатий малюнок органу згладжений.
Робота № 2. Демонстрація гіперкератозу (рогової дистрофії).
Гіперкератоз характеризується утворенням рогової речовини в незвичних місцях.
Макроскопічно ороговівша тканина стає потовщеною, щільною або твердою з надлишковим розростанням рогового шару. На сосочках утворюються сухі потовщення.

Робота № 3. Демонстрація колоїдної дистрофії щитовидної залози.
Проявляється гіперсекрецією колоїду, накопиченням його в залозистих фолікулах з розширенням залозистих порожнин, атрофією тканин, зливанням окремих розширених фолікулів і утворенням кіст.
Макроскопічно залоза збільшена в об’ємі, з нерівною поверхнею, на розрізі в ній виявляють різного роозміру макрокістки з тягучим клеєподібним вмітимим, від червоно-коричневого до сіро-жовтого кольору.

Робота №4. Демонстрація позаклітинної тканинної дистрофії сполучної тканини та її похідних.
Слизова дистрофія сполучної тканини ( волокнистої, жирової, хрящової, кісткової) характеризується накопиченням і заміненням калогенових волокон слизоподібною масою.
Причина макроскопічного голодування вражена сполучна тканина стає набряклою, дряблію, містить слизоподібну масу, епікард потовщений, має вигляд слизового інфільтрата на поверхні серця.
Робота № 5. Демонстрація клітинної слизової дистрофії епітелія слизових оболонок.
Слизова дистрофія характеризується порушенням обміну глюкопротеїдів, в залозистому епітелії слизових оболонок травної, дихальної, сечостатевої систем при катаральному запаленні.
Макроскопічно: вражені слизові оболонки набряклі; тьмяні, нерівномірно почервонілі, паокриті слизом в великій кількості і має каламутний вигляд, товстим шаром вкриває слизову оболонку і погано змивається водою і не знімається ножем.
Робота № 6. Демонстрація жирової інфільтрації печінки.
Інфільтративне ожиріння характеризується відкладанням жиру, принесеного кров’ю і лімфою.
Макроскопічно: печінка збільшена в об’ємі, жовтуватого або глинистого кольору, м’якої тістуватої консистенції, жирна на дотик, на поверхні розрізу малюнок згладжений, видно крапельки жиру, на лезі ножа залишається жирний наліт, при зануренні шматочків органу в воду на її поверхні утворюється сальний наліт.

Робота № 6. Демонстрація петрифікації тканин (обвапнення).
Відкладання солей кальцію за походженням і механізмом розвитку буває дистрофічне, метастатичне і метаболічне. Дистрофічне обвапнення виникає внаслідок порушення сольового обміну в тканинах з пониженою життєдіяльністю, або змертвілих.
Макроскопічно в тканинах і органах при підвищеному накопиченні солей кальцію з’являються тверді білуваті краплинки, які мають вид піщинок, хрустять під ножем. Найбільш часто петрифікати виявляють в мертвій тканині, наприклад в казеозних вогнищах при туберкульозі.

Робота № 7. Демонстрація каменів (конкрементів).
Камені в органах і тканинах утворюються переважно в природних порожнинах або вивідних протоках залоз і складаються з органічної речовини білкового походження і мінералів різного хімічного складу, які випадають із секретів і екскретів порожнистих органів.
Зовнішній вид, склад, величина, форма, консистенція залежать від умов і місця їх утворення. У тварин їх часто виявляють в шлунково-кишковому тракті, нирках, сечовивідних шляхах, в жовчних протоках. Шлунково-кишкові камені поділяють на справжні, несправжні, фітобезоари, пілобезоари, конглобати, плюмоконкременти.
Пілоконкременти складаються з волосся і вовни. Мають форму шарів, зовні покриті слизом, який з часом підсихає та нагадує кірочку, на розрізі має вигляд войлока. Розмір від 1–15 см в діаметрі.
Печінкові камені утворюються при хронічному запаленні, викликаному інфекційними агентами і паразитами.
Вапнові печінкові камені кам’янистої твердості, сіро-білого кольору, на розрізі шаруваті.
Ниркові камені утворюються у тварин у нирковій мисці і в сечовому міхурі.
Камені складаються з солей кальцію (вапна), солей фосфорної і щавлевої кислоти.
В залежності від розмірів розрізняють сечові камені (уроліти) і сечовий пісок. Камені сірувато-жовтого, темно-коричневого кольору, по твердості нагадують камені, на розпилі шаруваті.

Студенти повинні
знати: види та морфологію дистрофій;
вміти: визначати види дистрофій за морфологічними ознаками.

Завдання додому: повторити тему "Дистрофії", Налетов Н.А. "Патанатомия и патофизиология с/х животных", ст. 65 – 87.





ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 6
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення ознак смерті і посмертних змін під час розтину трупів тварин
Робоче місце: секційне  приміщення.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити ознаки смерті та встановити посмертні зміни в трупі.
Матеріальне забезпечення: трупи тварин, анатомічний набір інструментів, спецодяг: халат, косинка, гумові рукавички, фартух; миючі і дезинфікуючі засоби: мило, спирт, хлорне вапно з 0,2% активістю хлору, 3% розчин їдкого лугу.
Правила охорони праці:
- розтин трупа слід проводити в спецодязі: халаті, гумових рукавичках, косинці, фартусі, нарукавниках;
- дотримуватись чистоти під час розтину;
- після розтину частини трупа прибирають та знезаражують;
- столи, підлогу миють і дезінфікують;
- інструменти миють теплою водою з милом, дезінфікують або кип’ятять.
Теоретичні положення:
Для діагностики і профілактики хвороб дуже важливо знати механізм розвитку посмертних змін у трупах, які трохи по різному відбуваються у тварин, що загинули від різних захворювань. За характером розвитку трупних змін можна в деякій мірі судити про причини смерті і про правильність прижиттєвого діагнозу.
Зміст та послідовність виконання:
1. Ознайомитись з первинними ознаками смерті.
2. Ознайомитись з вторинними ознаками смерті.
3. Ознайомитись з третинними ознаками смерті.
4. Встановити посмертні зміни на трупі.

Робота № 1. Вивчити первинні ознаки смерті.
Первинні ознаки смерті визначають момент клінічної смерті. До них відносяться явища, що свідчать про припинення діяльності трьох важливих органів: центральної нервової системи, легень і серця.
Припинення діяльності центральної нервової системи визначається зникненням безумовних рефлексів.
Припинення дихальної діяльності виявляється вислуховуванням ділянки легень і за відсутністю дихальних рухів грудної клітки.
Припинення серцевої діяльності встановлюється за відсутністю пульсових і серцевих поштовхів протягом 8 – 10 хвилин і кровотечі з надрізів шкіри.

Робота № 2. Вивчити вторинні ознаки смерті.
Вторинні ознаки смерті характеризуються фізико-хімічними змінами в трупі:
1. Охолодження трупа – температура трупа вирівнюється з температурою навколишнього середовища. Швидкість охолодження в першу добу становить за годину на 1˚С, за другу добу – по 0,2˚С на годину.
2. Заклякання – це затвердіння м’язів і суглобів, яке виникає внаслідок набрякання м’язів із-за накопичення молочної і аденозинтрифосфорної кислот.
3. Трупні плями бувають синюшно-червоного забарвлення, розташовані в нижніх частинах шкіряного покриву трупа. Вони бувають у двох стадіях: гіпостаз і імбібіція. Стадія гіпостаза характеризується стіканням крові на нижні ділянки тіла під тяжистю трупа тварини. Стадія імбібіції характеризується тим, що гемолізована кров виходить за межі судин і просочує навколишні тканини.
4. Кров’яні зсідки – це ущільнена кров’яна маса в порожнинах серця і крупних судинах, за кольором вони є червоні і жовті.

Робота № 3. Вивчити третинні ознаки смерті.
Третинні ознаки смерті характеризуються розпадом трупа. Вони бувають двох видів: автоліз, гниття.
Автоліз – це розпад трупів під дією власних ферментів.
Гниття – це розпад трупа під дією гнильних бактерій, яке проходить в три етапи і характеризується трьома ознаками:
1. Трупна зелень – утворюється внаслідок імбібіції черевної стінки. Причиною є утворення сірчаного гемоглобіну і сірчаного заліза внаслідок сполучення гемоглобіну з сірководнем, що виділяється внаслідок розпаду білку.
2. Утворенням газів з неприємним запахом (сірководню та інших).
3. Розпад органів і тканин з перетворенням їх в однорідну масу брудно-зеленого кольору.
Після вивчення ознак смерті і посмертних змін на трупі встановіть їх.

Студенти повинні
знати: посмертні ознаки та їх класифікацію;
вміти: визначати ознаки смерті.
Завдання додому: повторити тему "Смерть", Налетов Н.А. "Патанатомия и патофизиология с/х животных", ст. 88 – 97.

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 7
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Ознайомлення з судинно-тканинними змінами при запаленні. (дослід Конгейма).
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 160 хвилин.
Мета: Експериментально відтворити запальні явища і регулюючий вплив нервової системи на запальний процес.
Матеріали і обладнання: піддослідні тварини – кролики, жаби, препарувальні дощечки, препарувальні голки, ножиці, анатомічні пінцети, вата, 10% розчин етилового спирту, чашка Петрі, 3% розчин азотної кислоти, 0,9% розчин хлориду натрію, 1% метиленової синьки, кристалики азотнокислого срібла, очні піпетки,
2% розчин азотнокислого срібла, розчин адреналіну 1:1000, дистильована вода.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі (халат, косинка);
- робоче місце тримати в чистоті;
- інструменти та посуд мити теплою водою з милом та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну;
- обережно поводитись з ріжучими інструментами.
Теоретичні положення:
Запалення – складна місцева реакція організму на пошкодження тканин різними патологічними факторами. Запальна реакція складається з трьох тісно пов’язаних між собою фаз і послідовно розвиваються (альтерація, ексудація, проліферація). Альтерація – пошкодження тканин проявляється у вигляді дистрофії, атрофії і некрозу. В цю фазу запалення проходить виділення медіаторами – біологічно-активних речовин, які і визначають послідуючу картину розвитку запальної реакції. Ексудація – складається із певних стадій запальної гіперемії судин мікроциркуляторного русла (в основному артеріол, посткапілярів і венул), підвищення їх проникненості, випотівання (ексудація) складових частин плазми крові, еміграція клітин крові. Проліферація – кінцева фаза запалення, направлена на відновлення пошкоджених тканин. Розмножуються клітини сполучної тканини, адвентицій і ендотелій, В- і Т-лімфоцити, а також моноцити.
Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація зовнішніх ознак запалення.
2. Демонстрація судинної реакції.
3. Демонстрація альтерації тканин.
4. Участь нервової системи в розвитку судинних змін при запаленні.

Робота № 1. Демонстрація зовнішніх ознак запалення і ролі нервової системи в їх розвитку.
Двом кроликам білої масті вистригають і вибривають шерсть на внутрішній поверхні стегон. Для знеболення одному з кроликів під шкіру стегна вводять 3-5 мл 1% розчину новокаїну. Через 10 хв. обом кроликам під шкіру стегна вводимо по 0,5 мл 80% емульсії скипидару. Через 24 години спостерігаємо: у кролика, який підлягав знеболенню запальні явища виражені слабше, тому що судиннорозширюючі нерви виключені анестезією, різко послаблюють реакцію судин на введення скипідару. У другого кролика яскраво виражені ознаки запалення: почервоніння, припухлість, болючість, підвищення температури, порушення функції.

Робота № 2. Демонстрація судинної реакції при запаленні брижі жаби (дослід Конгейма).
Жабу наркотизуємо зануренням у розчин етилового спирту на 3-5 хв. Фіксуємо черевцем вниз так, щоб правий край живота знаходився в отворі дощечки. Прямими ножицями робимо боковий розріз черевної стінки. Пінцетом виводимо петлі тонкої кишки. Брижу розправляємо над отвором і закріпляємо шпильками, косо проколюємо в стінку кишки. Дощечку з жабою поміщаємо на предметний столик мікроскопа. Під мікроскопом звертаємо увагу на початкову і послідуючу швидкість кровотоку, розприділення плазми крові, форменних елементів, діаметра судин, характер руху по капілярам елементів білої крові і еритроцитів. Через 15-40 хв. спостерігаємо маятникоподібний рух крові. З’являється крайовий стан лейкоцитів у венах, який виражається прилипанням лейкоцитів до внутрішньої поверхні судин. Брижа набухає внаслідок випотівання рідкої частини крові. Через стінку судин видно вихід лейкоцитів.

Робота № 3. Демонстрація альтерації тканин язика жаби при запаленні.
Жабу, наркотизовану алкоголем, фіксуємо черевцем вниз на дощечці так, щоб нижня щелепа знаходилась на краю отвору в препарувальній дощечці. Відкриваємо ротову порожнину, приколюємо голкою кут рота, обережно пальцями і препарувальною голкою розправляємо тканину язика над отвором дощечки. Слідкуємо, щоб в язику не було порушено кровообіг.
Підготовлений препарат поміщаємо на столик мікроскопа і розглядаємо в дистальному кінці язика (під малим збільшенням) картину кінцевого кровотоку на протязі 1-2 хв. Після цього очним пінцетом беремо кристалик азотнокислого срібла, прикладаємо на 1-2 сек. Швидко промиваємо фізіологічним розчином, знову спостерігаємо за станом тканини і кровообігу у вогнищі пошкодження і за його межами. Через 5 хв. на слизову наносимо 1% розчин метиленової синьки, через 3 хв. змиваємо її, звертаємо увагу на ступінь почервоніння тканини язика, а також на характер кровообігу. Ступінь альтерації оцінюють по інтенсивності сприйняття фарби тканинами язика.
Оформлення висновків. Записати послідовність виконання проведених дослідів. Відмічаємо характер розладу гемодинаміки при запаленні язика. Встановити ступінь альтерації тканин при дії шкідливого агента. Зробити висновок.

Студенти повинні:
знати суть запалення;
вміти відтворювати запальні явища.

Завдання додому: повторити "Запалення", Налетов Н.А. "Патофизиология и патанатомия с/х животных", ст. 110 – 130.





ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 8
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення різних видів запалення за таблицями, малюнками, діапозитивами, музейними препаратами. Вивчення запальних процесів в органах і тканинах на трупному матеріалі.
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити запальні процеси в органах і тканинах на трупному матеріалі.
Матеріальне забезпечення: патологічний матеріал, вологі препарати, патолого-анатомічні атласи, скальпелі, ножиці, миючі та дезинфікуючі засоби, рушник.
Правила техніки безпеки:
- працювати з трупним матеріалом в спецодязі (халатах, косинках, гумових рукавицях);
- дотримуватись чистоти, трупний матеріал не розкидати, акуратно складати у відповідний посуд, стіл вимити та продезінфікувати;
- інструменти вимити теплою водою з милом та продезінфікувати;
- руки вимити з милом і продензіфікувати 0,1% розчином хлораміну.

Теоретичні положення:
Запалення є складною місцевою реакцією організму на пошкодження тканин різними патогенними факторами. Причинами запалення можуть бути біологічні, хімічні і фізичні фактори, а за походженням – екзогенні і ендогенні. До екзогенних факторів відносяться мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки), тваринні паразити (найпростіші, гельмінти, комахи), хімічні речовини (кислоти, луги та їх солі) і фізичні фактори (тепло, холод, травми, променева і електрична енергія). До ендогенних подразників відносяться продукти азотистого обміну, продукти розпаду пухлин, імунні комплекси, що складаються із антигена, антитіла і активованого комплемента.
Запалення класифікують по перебігу: гостре, хронічне, підгостре; по переважанню компонентів запальної реакції: альтеративне, ексудативне (серозне, фібринозне, геморагічне, гнійне, катаральне), проліферативне або продуктивне, змішане і ускладнене (гнильне та іхорозне).
Клінічними ознаками запалення є: почервоніння, припухлість, біль, порушення функції і підвищення місцевої температури.

Зміст і послідовність виконання.
1. Демонстрація фібринозного запалення. (крупозного).
2. Демонстрація фібринозного запалення (дифтеретичного)
3. Демонстрація гнійного запалення
4. Демонстрація катарального запалення
5. Демонстрація проліферативного запалення
6. Демонстрація геморагічного запалення

Робота № 1. Демонстрація фібринозного плевриту.
Фібринозним запаленням називається вид ексудативного запалення при якому ексудат містить білок фібриноген. При виході із судин фібриноген в тканинах звертається і перетворюється в фібрин.
Макроскопічно: плевра потовщена і покрита пухкими нашаруваннями, які легко знімаються, сіро-жовтого, світло-сірого кольору. Після зняття фібринозних пластівців плевра гіперемійована, тьм’яна, шорохувата з крововиливами.

Робота № 2. Демонстрація дефтеритичного запалення кишечника.
Фібрин просочує тканини (відкладається між клітинними елементами) і викликає некроз. За локалізацією воно може бути обмеженим та дифузним.
Макроскопічно: слизова оболонка кишечника потовщена, суховата на дотик, грязно-сірого, сіро-жовтого кольору, щільної консистенції з накопиченням фібрину у вигляді висівкоподібного нальоту.

Робота № 3. Демонстрація фібринозного запалення легень.
Крупозна пневмонія характеризується накопиченням в легеневих альвеолах фібринозного ексудату, що виділився із кровоносних капілярів легень.
Макроскопічно: обширність пневматичних ділянок: гепатизація – ущільнення до консистенції печінки, мармуровість – подібність запальних ділянок з малюнком мармуру, поверхня розрізу суховата внаслідок накопичення фібрину.

Робота № 4. Демонстрація гнійної бронхопневмонії.
Гнійним запаленням називається вид ексудативного запалення при якому в ексудаті містяться нейтрофільні лейкоцити.
Макроскопічно: легені місцями ущільнені, при гострих процесах гіперемійовані з крововиливами. З поверхні і на розрізі виявляють гнійні вогнища різної величини (від горошини до курячого яйця). Із бронхів видавлюється слизисто-гнійна маса. При хронічному перебізі абсцес оточений сполучнотканинною капсулою сірого кольору і містить гнійну масу сметаноподібної або сирнистої консистенції.

Робота № 5. Демонстрація гострого катарального гастриту.
Катаральне запалення розвивається тільки на слизових оболонках і характеризується утворенням рідкого ексудату. Катар частіше починається з серозного і переходить в слизовий, а потім в гнійний.
Макроскопічно: слизова оболонка шлунку набрякла, гіперемійована з крапковими або плямистими крововиливами, тьмяна. На поверхні велика кількість слизу. Під слизом крововиливи.

Робота № 6. Демонстрація лобулярної туберкульозної бронхопневмонії.
Проліферативне запалення характеризується розмноженням клітинних елементів (переважно сполучнотканинних), що утворюють строму органів, а паренхіматозні елементи підлягають атрофії, дистрофії.
Макроскопічно: легені щільні, навіть тверді, ріжуться важко, з поверхні бугристі сіро-білого кольору. На розрізі однорідні або містять вогнища змертвілої і гнійно-розплавленої маси, навколо яких велика сполучнотканинна капсула. В залежності від обширності вражень розрізняють дифузне (розлите) і вогнищеве (гранулематозне) запалення.
Робота № 7. Геморагічне запалення.
Вид ексудативного запалення, при якому ексудат містить еритроцити.
Макроскопічно: слизова оболонка шлунка набрякла, потовщена, червоного кольору з крововиливами.
Робота № 8. Катаральне запалення.
Розвивається тільки на слизових оболонках.
Серозний катар супроводжується утворенням рідкого злегка мутнуватого ексудату, слизові оболонки набряклі, тьмяні, гіперимійовані.
Слизовий катар характеризується утворенням слизу, слизові оболонки набряклі, почервонілі з крововиливами.

Студенти повинні
знати: класифікацію запалення та процеси в тканинах;
вміти: визначати вид запалення та давати морфологічну характеристику запалень.
Завдання додому: повторити "Запалення", Налетов Н. А. "Патофизиология и патанатомия с/х животных.", ст. 110 – 130.


ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 9
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення різних видів пухлин за таблицями, муляжами, мікропрепаратами, макропрепаратами.
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити різні види пухлин, їх морфологію (зовнішній вигляд, розміри), властивості та теоретичні питання основ онкології.
Матеріали та обладнання: вологі макропрепарати: папілома, остеома, ліпома; малюнки.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі;
- дотримуватись чистоти і порядку на робочому місці;
- не допускати поранень рук при роботі з інструментами;
- після закінчення роботи руки вимити з милом і продезинфікувати розчином хлораміну.
Теоретичні положення:
Пухлинами називаються атипові розростання тканин організму. Вивченням їх займається спеціальна наука – онкологія (грец. onkos – пухлина). В основі пухлинного росту лежить безмежне розростання клітин, яке не узгоджується з ростом других тканин організму. Кожна пухлина складається з паренхіми і строми. Паренхіма пухлини відповідає тій тканині із якої вона розвинулась. Строма усіх пухлин утворена сполучною тканиною. По будові паренхіми дають назву пухлини. До латинської або грецької назви тканини додають значення "-ома".
По клінічному прояву пухлини умовно діляться на доброякісні і злоякісні. Доброякісні побудовані по типу зрілої тканини (фіброми, ліпоми); злоякісні по типу малодиференційованих незрілих проміжних тканин (різні зміни сарком). В ту групу пухлин відносять пухлини мезенхіального походження, кровотворних органів і судинної тканини.
Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація доброякісної пухлини.
2. Демонстрація аденокарціноми легень.
3. Демонстрація остеоми.
4. Демонстрація ліпоми.

Робота № 1. Демонстрація доброякісної пухлини із епітеліальної тканини.
Папілома (лат. Papilla – сосочок) – пухлина із плоского і перехідного епітелію. Часто зустрічається на шкірі і слизових оболонках порожнин рота, сечового міхура, губах, кінцівках.
На шкірі папіломи мають тоненьку ніжку або сидять на широкій основі. Макроскопічно вони мають шаровидну форму або поліпоїдну, щільні або м’які на дотик, на розрізі сірого кольору. Можуть бути одинокими або множинними. Папіломи можуть бути твердими і м’якими. Тверді розвиваються на шкірі, м’які на слизових оболонках.
Робота № 2. Демонстрація аденокарціноми легень.
Походить із призматичного епітелію слизових оболонок і епітелію залоз. Тому зустрічається в шлунково-кишковому тракті, легенях, нирках, матці та інших органах.
Макроскопічно: вони мають вид вузлів сірого кольору або сіро-білого, м’якої або щільної консистенції. Консистенція залежить від переважання строми чи паренхіми. В м’яких аденокарціномах більше паренхіми, в щільних – строми. Інколи бувають кістозні порожнини.
Робота № 3. Демонстрація остеоми кісток зап’ястя свині.
Остеоми – пухлини із кісткової тканини. Локалізуються на кістках черепа або трубчастих кістках у вигляді вузлів. Якщо остеома росте на поверхні кістки її називають екзостозом, а при утворенні всередині мозкового каналу – еностозом.
Макроскопічно при екзостозі кістка збільшена, шороховата, неправильної форми. Зовні пориста і нагадує соти.
Робота № 4. Демонстрація ліпоми.
Ліпома – зріла пухлина, побудована по типу жирової тканини. В залежності від переважання паренхіми і строми розрізняють м’які і тверді ліпоми. В останніх в якості строми переважає сполучна тканина.
Макроскопічно: ліпоми мають вид одиноких або множинних вузлів різної величини і форми. Локалізуються переважно там де є жирова тканина., на серозних оболонках черевної порожнини, брижі, підшкірної клітковини. Пухлини можуть мати широку основу або навпаки висять на тонкій ніжці.

Студенти повинні
знати: морфологію пухлин;
вміти: розрізняти злоякісні пухлини від доброякісних.
Завдання додому: повторити "Пухлини", Налетов Н.А. "Патофизиология и патанатомия с/х животных", ст. 138 – 149.

ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 10
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення різних видів захворювань органів дихання за макропрепаратами, на трупному матеріалі.
Робоче місце: лабораторія патанатомії і патофізіології.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити хвороби органів дихання, їх класифікацію та макроскопічні ознаки.
Матеріали та обладнання: вологі препарати, боїнські конфіскати, патологоанатомічні атласи, скальпелі, ножиці, миючі та дезинфікуючі засоби.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі (халат, косинка);
- робоче місце тримати в чистоті, дотримуватись чистоти;
- інструменти та посуд мити теплою водою з милом та дезінфікувати;
- руки мити милом та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну.
Теоретичні положення:
Органи дихання починаючи з носової порожнини,гортані, трахеї і бронхів а також респіраторні частини легень піддаються запальним і незапальним змінам. Незапальні ( обємні) зміни в легенях бувають двох видів: ателектаза і емфізема.
Запалення гортані трахеї і бронхів відповідно мають назви ларингітів, трахеїтів, бронхітів. Вони можуть бути дифузними і обмеженими, виражаються гіперемією, пятнистьими крововиливами, набряканням слизовою оболонки і скупченням на її поверхні слизового гнійного і змішаного ексудата при катаральному запаленні, або покриті плівками при крупозному запаленні. В залежності від виду ексудата який накопичується в альвеолах, розрізняють серозну, гнійну, крупозну, геморагічну пневмонію.
Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація ателектазів.
2. Демонстрація емфіземи.
3. Демонстрація фібринозної пневмонії.
4. Демонстрація катаральної бронхопневмонії.
5. Демонстрація гнійно-катаральної бронхопневмонії.
6. Демонстрація геморагічної пневмонії.
7. Демонстрація фіброзного плевриту.

Робота № 1. Демонстрація ателектазів.
Ателектази – це спадання альвеол внаслідок зменшення або відсутності повітря в альвеолах. За походженням бувають вроджені (ателектаз плода і новонароджених) і набуті (обтураційний і компресійний).
Макроскопічно легені у плода спалися, м’якої консистенції, темно-червоного кольору, на розрізі сухі, шматочки тонуть у воді. Макроскопічно при обтураційному ателектазі чітка границя враженої ділянки відповідно до закупореного бронха. При компресійному ателектазі чітка границя спалої ділянки відсутня.
Вражені ділянки щільні по консистенції, нагадують селезінку, темно-червоного кольору, на розрізі сухі, шматочки їх тонуть або важко плавають у воді.

Робота № 2. Демонстрація емфіземи.
Емфізема – надмірне скупчення повітря в легенях. Від місця скупчення повітря в легенях емфізема буває альвеолярна і інтерстеціальна. Альвеолярна емфізема виражається розтягненням альвеол повітрям. Інтерстеціальна емфізема характеризується скупченням повітря в міждольковій тканині і під плеврою.
Макрокартина при альвеолярній емфіземі – легені здуті, збільшені в об’ємі, пухнасті, бліді, при прощупуванні чути хруст (крипітація), на розрізі сухі, в воді не тонуть, але плавають подібно піні.
Макроскопічно при інтерстеціальній – повітряні пухирці розміщені ланцюгами під плеврою і по ходу міждолькових перетинок, переміщуються при пальпації.

Робота № 3. Демонстрація фібринозної (крупозної пневмонії).
Крупозна пневмонія характеризується скупченням в альвеолах фібрину. Для патогенезу характерна обширність враження – лобарність, так як запальний процес розповсюджується переважно не по бронхам і кровоносним судинам, а лімфогенно, по міждольковим перегородкам. Цим же пояснюється їх потовщення, набряк, лімфостаз. Заповнення альвеол фібрином внаслідок асинхронності розвитку стадій і втягування дольок в запальний процес, легені подібні з мармуровою мозаїкою, за консистенцією нагадують печінку.
Крупозна пневмонія протікає через чотири стадії в певній послідовності: приливу, червоної гепатизації, сірої гепатизації, розрішення або закінчення (жовта гепатизація, карнифікація і секвестрація).
Макроскопічно виявляють: лобарність, мармуровість, гепатизацію, сухість поверхні розрізу.


Робота № 4. Демонстрація катаральної бронхопневмонії.
Катаральна бронхопневмонія характеризується поєднанням мікробронхіта з серозною бронхопневмонією. За причиною поділяються на неспецифічну бронхопневмонію, викликану переохолодженням, подразнюючими газами та іншими факторами, і специфічну бронхопневмонію, що є обов’язковим проявом де-яких хвороб (сальмонельоз, грип, сап коней та інші).
Макрокартина – частіше всього спостерігають враження в передніх додаткових долях. Вражені ділянки синьо-червоного кольору, ущільнені до консистенції селезінки. З поверхні розрізу стікає кров’яниста серозно-слизова рідина. Із перерізаних бронхів видавлюються пробки серозно-слизового ексудату.

Робота № 5. Демонстрація гнійно-катаральної (абсцедуючої) бронхопневмонії.
Абсцедуюча бронхопневмонія характеризується утворенням в легенях гнійних вогнищ з розплавленням легеневої тканини. Причина: гнійні метастази в легенях внаслідок гематогенного і лімфогенного заносу гнійної інфекції із первинних вогнищ в інших органах, наприклад при сапі, миті лошат. Абсцес розвивається в місцях емболії легеневих судин або дрібних наддолькових бронхів у вигляді скупчення поліморфноклітинних лейкоцитів, лімфоцитів і макрофагів. З часом центральна ділянка піддається некрозу з розплавленням місцевої тканини і скупчення гнійних тілець. По периферії утворюється гноєподібна оболонка у вигляді полоски темно-червоного кольору, при затяжному перебезі утворюється сполучнотканинна капсула.
Макрокартина – в легенях виявляють множинні або поодинокі абсцеси різного розміру округлої або неправильної форми з гнійним вмістом і червоним пояском по периферії. В бронхах – гнійно-слизовий ексудат, стінка їх гіперемійована, з ерозіями.

Робота № 6.Демонстрація геморагічної пневмонії.
Легені просочені кровю, темно – червоного кольру, щільної консистенції з поверхні розрізу стікає кров, каймистий ексудат шматочки легень тонуть у воді.
Робота № 7Демонстрація фібринозного плевриту.
Характеризується набряканням, гіперемією плеври і нашаруванням фібрину, крововиливами між шматками плеври та перикардиту утворюються
Фібринозні спайки.
Студенти повинні
знати: різні види захворювань органів дихання;
вміти: визначати типи патологічних процесів в органах дихання.
Завдання додому: повторити тему "Патологія органів дихання", Налетов Н.А. "Патофизиология и патанатомия с/х животных", ст. 172 – 186.




ІНСТРУКТИВНА КАРТКА №11
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»
Тема: Вивчення різних видів захворювань органів травлення за макропрепаратами, на трупному матеріалі.
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити класифікацію хвороб органів травлення. Описати макроскопічні зміни при хворобах шлунка, кишечнику, очеревини.
Матеріальне забезпечення: музейні препарати - боїнські конфіскати, вологі препарати, патологоанатомічні атласи, малюнки, ножиці, скальпелі.
Правила техніки безпеки:
Працювати в спецодязі (халат, косинка);
- робоче місце тримати в чистоті;
- при роботі з патматеріалом дотримуватись чистоти;
- обережно поводитись з ріжучими інструментами;
- інструменти та посуд мити теплою водою з милом та дезінфікувати;
- руки мити з милом та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну.
Теоретичні положення.
Хвороби органів травлення відносяться до числа найбільш розповсюджених і багаточисельних захворювань, що виникають при порушенні годівлі, утримання, експлуатації тварин; До них відносяться хвороби шлунково-кишкового каналу, печінки, підшлункової залози, які бувають первинні, неінфекційного і інфекційного, специфічної і неспецифічної (поліетіологічної) природи і вторинні, виникають при багатьох інфекційних, інвазійних, мікотичних, метаболічних і токсичних хворобах. По характеру процесу розрізняють хвороби незапальної і запальної природи, по перебігу гострі і хронічні.
Запалення травного каналу в залежності від локалізації: розрізняють запалення слизової оболонки ротової порожнини, глотки, стравоходу, шлунка, тонкого і товстого кишечнику. Часто зустрічається запалення слизової оболонки шлунка і кишечнику, особливо у молодих тварин. По характеру ексудату виділяють серозне, катаральне, фібринозне, геморагічне і гнійне запалення.
 Хід роботи
Робота № 1. Демонстрація катарального гастриту.
Макроскопічно при гострому перебігу слизова оболонка набрякла, нерівномірно забарвлена в червоний колір, серозний ексудат з домішками великої кількості слизу покриває слизову оболонку у вигляді сіро-білих, каламутних нашарувань, що погано знімаються тильною стороною ножа і змиваються водою. При хронічному катарі судинна реакція послаблена, слизова оболонка покрита в'язким слизом, ущільнена, атрофована або потовщена і зібрана в складки відрізняються від посмертних тим, що вільно не розправляються, надає органу мозкоподібність, бархатисту поверхню.

Робота № 2. Демонстрація виразкової хвороби шлунка.
Виразкова хвороба шлунка частіше зустрічається у поросят від'ємного віку, у великої рогатої худоби (телят). Етіологія і патогенез визначаються різними стресовими і кормовими факторами при порушенні умов утримання, догляду і годівлі тварин.
Макрокартина: в шлунку свиней виявляють виразковий гастрит, гострі і хронічні виразки і виразкові рубці. Пошкодження можуть бути поверхневими, у вигляді ерозій, або глибокими, пошкодження всіх шарів стінки, майже до серозного, в тому числі з прободінням стінки, різного розміру, виразки округлої або видовженої форми з темно-червоним, чорно-бурим (при гострому перебігу) або світло-сірі, сіро-жовті (при хронічному перебігу) шороховатим дном і припіднятими валикоподібними краями.

Робота № 3. Демонстрація зміщення кишечнику - інвагінація.
Інвагінація - це входження в порожнину кишки сусідньої ділянки кишкової трубки. Причина - порушення ритму скорочення кишечнику, що супроводжується спазмом окремих частин кишки. Інколи буває в агональному стані. Ділянка кишки потовщена, просвіт звужений. Внаслідок дистопії розвивається непрохідність, накопичується і застоюється вмістиме, порушується кровообіг і наступає некроз.

Робота № 4. Демонстрація дифтеретичного коліту.
Макроскопічно слизова потовщена, сухувата на дотик, сіро-жовтого або брудно-зеленого кольору, ущільненої консистенції з накопиченням фібрину у вигляді висівкоподібного нашарування. При відторгненні цих нашарувань знаходять різної величини дефекти.


Робота № 5, Демонстрація геморагічного ентериту.
Геморагічним запаленням називається в тому випадку, коли до ексудату домішуються еритроцити.
Макроскопічно слизова просочена кров'ю в порожнині кишечнику накопичується кров'янистий ексудат . Слизові оболонки набряклі яскраво-червоного кольору з крововиливами.

Студенти повинні:
знати: класифікацію хвороб органів травлення, їх морфологічні ознаки; вміти: визначати і встановлювати діагноз за патологоантомічними ознаками.

Домашнє завдання: повторити тему: “Патологія органів травлення” ст.187-2001








ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 12
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення дії жовчі на кров поза організмом і на організм тварин (центральну нервову систему, тканини та органи). Вивчення захворювань печінки за макропрепаратами.
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити дію жовчі на організм тварини і поза організмом.
Матеріальне забезпечення: жаби, кров, жовч, шприц, ін’єкційна голка, фізіологічний розчин, препарувальна дощечка, ножиці, пінцет, спирт сухий, 10% розчин спирту, голки препарувальні, мікроскоп.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі (халати, косинки);
- робоче місце тримати в чистоті;
- при роботі з піддослідними тваринами дотримуватись чистоти;
- обережно поводитись з ріжучими інструментами;
- інструменти та посуд мити теплою водою з милом та дезінфікувати;
- руки мити та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну.
Теоретичні положення:
Печінка – найбільша залоза організму, виконує життєвоважливі функції: травну, обмінну, бар’єрну, антисептичну, кровотворну і кровообігу. Зокрема печінкові клітини виробляють і виділяють в дванадцятипалу кишку жовч, необхідну для підготовки жирів до послідуючого розщеплення їх ферментами.
Коли вироблена в ній жовч, внаслідок непрохідності жовчних протоків не поступає в дванадцятипалу кишку, а всмоктується безпосередньо в кров. З однієї сторони, виникає сповільнення травлення жирів і всмоктування білків, а з другої – жовч через кров викликає подразнення нервових утворень, токсично діє на серце, судини.
Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація токсичної дії жовчі на організм жаби.
2. Демонстрація токсичної дії жовчі на кров.
3. Демонстрація токсичної дії жовчі на діяльність серця.
4. Демонстрація токсичної дії жовчі на судини.
5. Демонстрація гепатозу.


Робота № 1. Демонстрація токсичної дії жовчі на організм жаби.
Під ковпак поміщаємо дві жаби, спостерігаємо за поведінкою їх. Потім в лімфатичний простір вводимо 2-3 мл жовчі одній, а другій 2-3 мл фізіологічного розчину. Через 10-15 хв. У жаби після введення жовчі відмічаємо загальне пригнічення і відсутність реакції на зовнішні подразники, а у жаби, якій вводили фізіологічний розчин добре виражена реакція на подразнення. У висновках записуємо характеристику поведінки жаб.

Робота № 2. Демонстрація токсичної дії жовчі на кров.
1. Кров тварини розводимо фізіологічним розчином (1: 4) і розливаємо порівну у дві пробірки. В одну з них додаємо 5-10 крапель жовчі і спостерігаємо гемоліз. Друга пробірка контрольна.
2. У дві пробірки наливаємо 5-10 мл крові і в одну з них додаємо 1 мл жовчі. У контрольній пробірці кров зсідається через 6-8 хв., а в пробірці з жовчю зсідання крові значно запізнюється.

Робота № 3. Демонстрація токсичної дії жовчі на діяльність серця.
Піддослідну жабу поміщаємо на 3-5 хв. В 10% розчин етилового спирту. Після настання наркозу тварину поміщаємо на препарувальну дощечку черевцем вверх і фіксуємо голками. Над грудною кісткою зрізаємо шкіру, розтинаємо перикард, виймаємо серце назовні. При цьому звертаємо увагу на частоту скорочень та їх амплітуду. Піпеткою наносимо на працююче серце 3-4 краплі жовчі, попередньо помістивши на 30 хв. в водяну баню при температурі 55-60°С. Через 3 хв. на промите фізіологічним розчином серце наносимо натуральну жовч – спочатку в розведенні 1:10, а потім 1:5 і 1:2, а потім 3-4 краплі цільної жовчі. Кожний раз після нанесення подразника серце промиваємо фізрозчином. Частота і амплітуда скорочень змінюється від розведення жовчі.
Звертаємо увагу на відсутність заторможення діяльності серця під впливом попередньо підігрітої жовчі, так як в умовах підвищеної температури жовчні кислоти руйнуються. Під дією нативної жовчі розвивається брадикардія, майже до повного припинення діяльності серця.
У висновках записуємо дані серцевої діяльності серця жаби в початковому стані, після дії інактивованої і нативної жовчі.

Робота № 4. Демонстрація токсичного впливу жовчі на судини.
Через розрив черевної стінки у наркотизованої фіксованої жаби виймаємо петлю кишечника, розтягуємо над отвором дощечки, відмічають швидкість кровоточу і просвіт судин. Після нанесення кількох крапель жовчі на брижу спостерігаємо сповільнення кровотоку, розширення судин, місцями спазми в результаті дії жовчі на стінки судин і їх параліча.

Робота № 5. Демонстрація гепатозу.
Гепатози – група хвороб різної етіології, зумовлені порушенням в ній обміну речовин. По переважанню порушення обміну розрізняють білкову (зернисту), амілоїдну, вуглеводну, жирову і змішану дистрофії.
При жировому гепатозі спостерігається підвищене накопичення жиру переважно нейтрального характеру в гепатоцитах.
Макроскопічно печінка збільшена, жовто-оранжева, дрябла, пухка, малюнок згладжений, сіро-глинистого кольору.

Студенти повинні
знати: дію жовчі на організм і поза організмом;
вміти: відновлювати дію жовчі на організм тварин і поза організмом.

Завдання додому: повторити тему “Патологія печінки”, Налетов Н.А. “Патофизиология и патанатомия с/х животных” ст. 201 – 207.



ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 13
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення захворювань сечостатевої системи за макропрепаратами, таблицями, плакатами
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Вивчити суть і морфологічні прояви нефрозів і нефритів, описати їх макроскопічні ознаки.
Матеріальне забезпечення: боїнські конфіскати, вологі препарати, кіста нирки, водянка нирки, орхіт, геморагічний гломерулонефрит, інтерстеціальний нефрит, патологоанатомічні атласи, малюнки, ножиці, скальпелі.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі (халат, косинка);
- робоче місце тримати в чистоті;
- при роботі з патматеріалом дотримуватись чистоти;
- обережно поводитись з ріжучими інструментами;
- інструменти та посуд мити теплою водою з милом та дезінфікувати;
- руки мити з милом та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну.
Теоретичні положення:
Хвороби нирок с/г тварин ділять на дві групи: нефрози і нефрити. Нефрози – хвороби нирок з переважанням дистрофічно-некротичних змін без ексудативних і проліферативних ознак.
Нефрози тварин бувають білкові, амілоїдні, ліпоїдні, некротичні, а по локалізації морфологічних змін – гломерулонефрози (дистрофічно-некротичні зміни в клубочках) і нефрозонефрит – дегенеративно-некротичні зміни в канальцях.

Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація водянки нирки.
2. Демонстрація кісти нирки.
3. Демонстрація орхіту.
4. Демонстрація інтерстеціального нефриту.
5. Демонстрація гнійного нефриту.
6. Демонстрація нефрозонефриту.



Робота № 1. Демонстрація водянки нирки.
Водянка виникає при недостатньому відтоці сечі із ниркової миски і супроводжується прогресивною атрофією ниркової паренхіми (по типу атрофії від тиску). Макроскопічно нирка збільшується в об’ємі , неправильної форми, має вигляд мішечка і заповнена сечею.

Робота № 2. Демонстрація кісти нирки.
Кіста – це замкнена порожнина, розміщена в самій паренхімі і не має сполучення з нирковою мискою. Макроскопічно нирка збільшена, бугриста. Вони бувають поодинокими, множинними, розміром від просяного зерна до великого горіха і заповнені сечею.

Робота № 3. Демонстрація орхіту.
Орхіт – це запалення сім’яників. Макроскопічно сім’яники збільшені в об’ємі, на розрізі розм’якшені і гіперемійовані, можуть мати казеозні вогнища некрозу або абсцес. При хронічному перебезі розростається сполучна тканина, внаслідок чого сім’яники зменшені в об’ємі, щільні, анемічні.

Робота № 4. Демонстрація інтерстеціального нефриту.
Інтерстеціальний нефрит – це запалення строми нирок. По перебігу гострий, хронічний. Макроскопічно нирки збільшені в об’ємі на поверхні і на розрізі, всіяні мутними сірувато-білими плямами з нечіткими границями і називають “великою плямистою ниркою”. При хронічному перебезі макроскопічно нирка зменшена в об’ємі, капсула знімається з трудом, а після відокремлення залишається тьмяна шорохувата поверхня. Нирка стає зморщеною, нерівномірно бугристою, щільної консистенції, нирковий шар витончений і в ньому видно білуваті розростання сполучної тканини. При сильно розвинених змінах стан органу визначають як “вторинно зморщену нирку”.

Робота № 5. Демонстрація гнійного нефриту.
Гнійний нефрит – це різновидність ексудативного запалення, який виникає при гематогенному занесенні в нирки гнійної мікрофлори. Вражаються симетрично обидві нирки. Кірковий шар усіяний дрібними гнійниками, які можуть зливатися між собою, і утворюють більш крупні множинні абсцеси. Нирки збільшенні в розмірі, капсула знімається з трудом.



Робота № 6. Демонстрація нефрозонефрита.
Макроскопічно при гострому перебезі зовні нирка набрякла, дрябла, гіперемійована з крапково-плямистими крововиливами. Поверхня розрізу тьмяна, границя кіркового і мозкового шару стерта. Нирка має строкате забарвлення: на сіро-червоному фоні видно ділянки темно-червоного кольору.

Студенти повинні
знати: враження органів сечостатевої системи;
вміти: визначати вид патологічного процесу в органах.

Завдання додому: повторити тему “Патологія сечостатевої системи”, Налетов Н.А. “Патанатомия и патофизиология с/х животных”, ст. 208 – 219.





ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 14
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення різних видів отруєнь за макропрепаратами, таблицями, плакатами
Робоче місце: лабораторія патанатомії і патофізіології.
Тривалість заняття: 80 хвилин.
Мета: Ознайомитись з різними видами отруєнь на боїнському матеріалі, вологих препаратах та малюнках.
Матеріальне забезпечення: вологі препарати, боїнські конфіскати, патолоанатомічні атласи.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі (халат, косинка);
- робоче місце тримати в чистоті;
- при роботі з патматеріалом дотримуватись чистоти;
- обережно поводитись з ріжучими інструментами;
- інструменти та посуд мити теплою водою з милом та дезінфікувати;
- руки мити з милом та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну.
Теоретичні положення:
Хвороби спричинені дією хімічних речовин називаються отруєнням або токсикозами. Суть отруєнь заключається в хімічній взаємодії отруйних речовин з тканинними елементами в результаті чого виникає порушення складу, функції, структури клітинних елементів і некрозу.
Отруйні речовини діють загально на весь організм або вибірково діють на окремі системи. Деяким отруйним речовинам властива кумулятивна дія, тобто накопичуватись в організмі. Місцево діють припікаючи.
Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація патологоанатомічних змін при отруєнні фтором.
2. Демонстрація патологоанатомічних змін при отруєнні миш’яком.
3. Демонстрація патологоанатомічних змін при отруєнні кухонною сіллю.
4. Демонстрація патологоанатомічних змін при отруєнні фосфідом цинку.

Робота № 1. Демонстрація патологоанатомічних змін при отруєнні фтором.
Фтор застосовують для боротьби з шкідниками рослин і гельмінтами. Він порушує баланс кальцію, викликає анемію, крововиливи і запалення шлунково-кишкового каналу. Макроскопічно при гострому перебезі виявляють набряки в підшкірній клітковині, крововиливи під епікардом і ендокардом, плеврою і нирках, зернисту і жирову дистрофію печінки, катаральне або геморагічне запалення слизової оболонки кишечнику, шлунку. При хронічному перебезі розвивається анемія, плямистість зубів з послідуючим розрушенням, ломкістю кісток, надкісниці і виснаженням.

Робота № 2. Демонстрація патологоанатомічних змін при отруєнні миш’яком.
Миш’як застосовують в сільському господарстві для боротьби з комахами, кліщами, гризунами. По перебігу отруєння буває гостре і хронічне. При гострому перебезі в харчотравному каналі виявляють гіперемію слизової оболонки, крововиливи, надмірну кількість слизу в шлунку і кишечнику. Розвивається геморагічне запалення: слизова оболонка набрякла, яскраво-червоного кольору, в шлунку і кишечнику велика кількість слизу з домішками крові. Печінка дрябла, жовтуватого кольору. Крапкові, плямисті, полосчаті крововиливи під епікардом, ендокардом, на плеврі. Нирки з жировою дистрофією, крововиливами. При хронічному перебігу анемія, виснаження, цироз печінки.

Робота № 3. Демонстрація патологоанатомічних змін при отруєнні кухонною сіллю.
Надмірне поступання кухонної солі з кормом призводить до отруєння. В донній частині шлунку, кишечнику виникає гіперемія, гостре катаральне, інколи геморагічне запалення, набряк стінки шлунку, інфаркти селезінки, гіперемія і крововиливи на слизовій сечового міхура. При хронічному отруєнні нефрит.

Робота № 4. Демонстрація патологоанатомічних змін при отруєнні фосфідом цинку.
Фосфід цинку використовують для боротьби з гризунами. Патологоанатомічні зміни: кров не звернена, гострий катаральний гастроентерит, жирова дистрофія паренхіматозних органів, множинні крововиливи на слизових і серозних оболонках, набряк і гіперемія легень. Вмістиме шлунку із запахом часнику.

Студенти повинні
знати: морфологічні ознаки отруєнь;
вміти: визначати патологоанатомічні зміни при отруєнні.

Завдання додому: повторити тему “Отруєння”, Налетов Н.А. “Патанатомия и патофизиология с/х животных”, ст. 246 – 249.


ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 15
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Техніка безпеки, особиста гігієна студентів під час вивчення різних видів інфекційних хвороб тварин. Вивчення патолого-анатомічних змін за різних інфекційних хворобах за таблицями, малюнками, макропрепаратами, на боєнському, трупному матеріалі. Диференційна діагностика хвороб свиней.
Робоче місце: лабораторія патанатомії і патофізіології.
Тривалість заняття: 80 хв.
Мета: Ознайомитись з патоморфологічними змінами інфекційних хвороб і диференціальною діагностикою хвороб свиней.
Матеріальне забезпечення: вологі препарати, діафільм “Патологоанатомічні зміни при інфекційних хворобах с/г тварин і птиці”, патологоанатомічні атласи, кінопроектор “Леті”.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі (халат, косинка);
- робоче місце тримати в чистоті;
- при роботі з пат. матеріалом дотримуватись правил особистої гігієни;
- руки мити з милом та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну.
Теоретичні положення:
Хвороби, викликані мікробами називаються інфекційними. До інфекційних збудників відносять паразитарні рослинні організми: гриби, бацили, бактерії, рикетсії, мікоплазми і віруси.
Для виникнення хвороби необхідні збудник інфекції і сприйнятливий організм. Ступінь прояву хвороби в більшості визначається резистентністю організму до збудника інфекції. Інфекційні хвороби поділяються на хвороби: вірусного, бактеріального походження, мікози і мікотоксикози.
Вірусні хвороби поділяють на пантропні, нейротропні, дерматотропні, пневмотропні, ентеротропні. Особливість їх в тому, що віруси є внутрішньоклітинними паразитами і локалізуються в ядрах, цитоплазмі, вибірково вражають клітини певних органів і тканин; утворенням в клітинах тілець-включень.
При будь-якій інфекційній хворобі поєднуються загальні і місцеві зміни. Більшість хвороб має загальні ознаки, але серед них є і типові для даної хвороби., що позволяє ставити діагноз.

Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація патологоанатомічних змін при туберкульозі.
2. Демонстрація патологоанатомічних змін при сапі.
3. Демонстрація патологоанатомічних змін при бруцельозі.
4. Демонстрація патологоанатомічних змін при ящурі.
5. Демонстрація патологоанатомічних змін при віспі.
6. Диференційна діагностика і патоморфологічна характеристика хвороб свиней.

Робота № 1. Демонстрація патологоанатомічних змін при туберкульозі.
Туберкульоз – інфекційна хвороба тварин і людини викликана Mycobacterium tuberculosis, яка характеризується утворенням туберкульозних гранульом.
Мікроскопічно подібні ділянки мають вигляд сіро-білих безструктурних ділянок, інколи просочені солями вапна. У птахів при туберкульозі в органах, переважно в кишечнику, печінці і серозних оболонках розміщені вогнища неправильної або округлої форми розміром від просяного зерна до горошини з казеозною масою в центрі і сіро-білою зоною грануляційної тканини.
У тварин забитих або, які загинули від туберкульозу, потрібно мати на увазі:
1. Туберкульозні враження мають вогнищевий характер, характерний казеозному некрозу з відкладанням вапна.
2. В залежності від розмірів вогнища розрізняють: міліарні і крупно-вогнищеві туберкули. Міліарні – це вогнища розміром просяного зерна, більш мілкі вогнища називаються субміліарними.
Крупно-вогнищеві можуть бути розміром до горошини і більше. Інколи туберкульозні вогнища мають границі анатомічних структур органа. В легенях можуть бути ацинозні вогнища, тобто обмежені границями структурної одиниці того органу – ацінуса. Вони розміром 2-3 мм з неправильними границями, що нагадують гроно винограду і являють собою групу альвеол, обслуговуючого кінцевим бронхом. Ацинозно-нодозна форма характеризується зливанням декількох ацінусів. Вогнища розміром з легеневу дольку називають лобулярними враженнями. При зливанні суміжно розміщених дольок говорять про зливну пневмонію. Враження цілих дольок легень називають лобарними пневмоніями.
На слизових оболонках утворюються туберкули, а потім центр їх розрушується і утворюється виразка з валикоподібними припіднятими краями.
3. При туберкульозі закономірне враження лімфовузлів, при чому в паренхіматозних органах, які обслуговують ці органи.


Робота № 2. Демонстрація патологоанатомічних змін при сапі.
Сап – це хронічна інфекційна хвороба однокопитних тварин, що характеризується утворенням типових гранульом (сапних вузликів) і виразок. Сапні вузлики являються вогнищами продуктивного запалення. Розрізняють в залежності від стадії розвитку: свіжі – з утворенням гранулематозної тканини, зрілі – після її утворення, старі – після інкапсуляції і обвапнення.
Макрокартина свіжого сапного вузлика. Вогнища напівпрозорі з гноєвидним вмістом і червоним пояском реактивного запалення по периферії.
Макрокартина зрілої сапної гранульоми. В центрі вузлика видно сіро-білу суховату масу некрозу відмежовану світлою зоною грануляційної тканини.
Макрокартина обвапненого і інкапсульованого сапного вузлика. Паразитарні вогнища відрізняються від сапних можливістю повного вилущування некротичної обвапненої маси. В центрі вогнища зберігається некротична маса, яка складається із поліморфноядерних лейкоцитів в стадії каріорексису і каріопікнозу з базофільними глибками вапна. По периферії вузька зона епітеліальних, лімфоїдних клітин і сполучнотканинна капсула.
Диференціальною ознакою сапного вогнища від паразитарного є відсутність в некротичній масі фрагментів паразитарних личинок і надмірність еозинофільних лейкоцитів в грануляційній тканині.
Макрокартина сапної бронхопневмонії. Вражені ділянки легень мають ознаки катаральної бронхопневмонії: синюшно-червоного кольору, спленезовані, з поверхні розрізу виділяється червонувата слизово-гнійна маса. На сапну етіологію вказують міліарні або крупновогнищеві сапні вузли з сірувато-білою суховатою масою в центрі, оточеною червоним пояском або сіруватою зоною грануляційної тканини.
Аналогічні сапні вузли виявляють в селезінці, лімфовузлах, паренхіматозних органах. В трахеї і носовій порожнині вузлики швидко руйнуються і на їх місці утворюються виразки з саловидним дном і валикоподібними краями. При заживленні виразок рубці новоутвореної тканини мають малюнок морозного візерунку, що пояснюється відсутністю пухкої підслизової тканини в слизовій оболонці. В неблагополучних випадках можливе прободіння носової перегородки.

Робота № 3. Демонстрація патологоанатомічних змін при бруцельозі.
Бруцельоз – хронічна інфекційна хвороба сільськогосподарських тварин і людини, яка характеризується враженням ретикулоендотеліальної системи і утворенням типових гранульом.
Макрокартина. Бруцельозна гранульома буває міліарного або субміліарного розміру, інколи досягає розмірів горошини. Центральна частина органу суха, крихка, по периферії грануляційна тканина має вигляд полоски сіруватого кольору.
Матка корови після бруцельозного аборту. Слизова оболонка потовщена внаслідок запального набряку, гіперемійована, з плямисто-смугастими крововиливами, карбункули некротизовані, з обривками плаценти, покриті фібринозно-гнійним ексудатом.
Бруцельозний орхіт характеризується некротичним, гнійним або серозно-фібринозним процесом.
Макрокартина. Сім’яники збільшені в декілька разів, гіперемійовані, розм’якшені, інколи мають вигляд мішків з гнійною некротичною масою сіро-жовтого кольору, сметаноподібної консистенції, без запаху.

Робота № 4. Демонстрація патоморфологічних змін при ящурі.
Ящур – гостро протікаючи контагіозна вірусна хвороба жуйних і всеїдних тварин, яка характеризується утворенням афт на слизових оболонках і шкірі.
При афтозній формі патзміни локалізуються: у жуйних – в ротовій порожнині і являють собою пухирі (афти), наповнені мутнуватою рідиною. Афти можуть лопатись і тоді їх вмістиме змішується з слиною, а на місці афт утворюються ерозії з нерівними краями. Слизова оболонка ротової порожнини гіперемійована, набрякла. Слина у вигляді пластівців і ниток стікає на передні кінцівки, підстилку.
Афти зустрічаються також на носовому дзеркалі, слизовій глотки і стравоходу, на сосках вимені, м’якушках копит. Ускладнення гнійною і гнильною мікрофлорою може призвести до маститу або гангренозного артриту. При злоякісній формі виявляють афти і ерозії в стравоході, гостре або катаральне запалення сичуга і кишечника, зернисту дистрофію або запалення міокарда (тигрове серце) розширення серця.

Робота № 5. Демонстрація патоморфологічних змін при віспі.
Віспа – вірусне контагіозне захворювання, характеризується гарячкою і утворенням вузликів, пустульозних висипів на шкірі і слизових оболонках.
Макроскопічно на шкірі з волоссям або покритих рідким волоссям навколо очей, губ, крил носа, вимені, внутрішньої поверхні стегон знаходять різні стадії розвитку віспинного висипу.
При типовому перебігу віспи характерні типові висипи, які мають п’ять стадій, яким характерна послідовність. Розеоли – темно-червоні плями на шкірі з неправильними межами, що нагадують контури троянди. Папули – плоскі тканинні вузлики, подібні по формі і розміру на чичевицю і являють собою вогнища набряку шкіри. Везикули – тонкостінні пухирі заповнені серозним ексудатом під епідермісом. Пустули – тонкостінні гнійні пухирі, утворюються внаслідок проникнення в них гнійних мікроорганізмів, характерною ознакою є пупкоподібні вдавлення. Струп – утворюється після розриву і спадання пустули, підсихання його вмісту. Гнійне запалення викликає розплавлення власне шкіри, через те з часом утворюється рубець.

Робота № 6. Диференціальна діагностика і патоморфологічна характеристика хвороб свиней.
З метою ранньої діагностики і профілактики особливо небезпечних хвороб свиней необхідно знати клінікоантомічну характеристику і диференційну діагностику хвороб свиней.




























ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 16
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення патолого-анатомічних змін при мікозах і мікотоксикозах за таблицями, малюнками, макропрепаратами, на боєнському, трупному матеріалі.
Робоче місце: лабораторія патофізіології і патанатомії.
Тривалість заняття: 90 хвилин.
Мета: Вивчити загальну закономірність і особливість мікозів та мікотоксикозів, морфологічні зміни і диференціальну діагностику.
Матеріальне забезпечення: вологі препарати, боїнські конфіскати, патологоанатомічні атласи, слайди.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі (халат, косинка);
- робоче місце тримати в чистоті;
- при роботі з патматеріалом дотримуватись правил особистої гігієни;
- руки мити з милом та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну.
Теоретичні положення:
Мікози і мікотоксикози – група хвороб тварин і людей, викликана патогенними грибами і продуктами їх обміну. Мікози викликаються грибами, характеризуються хронічним перебігом, наявністю місцевих змін і грибкових колоній. Мікотоксикози викликаються токсинами і характеризуються некротично-геморагічним запаленням вражених органів, вражають шкіру, слизові оболонки і внутрішні органи.

Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація актиномікозу.
2. Демонстрація аспергильозу.
3. Демонстрація стахіботріотоксикозу.

Робота № 1. Демонстрація патологоанатомічних змін при актиномікозі.
Актиномікоз – це захворювання парнокопитних тварин і людини, яке характеризується хронічно-гнійним запаленням або реактивним розростанням сполучної тканини у вражених органах.
Макрокартина: актиномікозні враження щільні, на розрізі вони жовто-зеленого забарвлення, в гнійних масах білі крупинки – друзи гриба. Вражена щелепа деформована. Кісткова речовина розростається у вигляді пухлин, але набуває чашкового вигляду. Розташування зубів порушено, вони випадають із альвеол, жуйка утруднена.

Робота № 2. Демонстрація патологоанатомічних змін при аспергільозі.
Аспергільоз – захворювання птиці, рідше ссавців, характеризується бронхопневмонією і запаленням інших органів та утворенням аспергільозних вузликів.
Макрокартина: аспергільозний вузлик має центр з казеозним розпадом, в якому видно міцелій гриба, слизові оболонки бронхів, а у птахів, крім того на внутрішній поверхні повітроносних мішків плісневоподібні накладання брудно-зеленого кольору, тьмяність, гіперемія, крововиливи.

Робота № 3. Демонстрація патологоанатомічних змін при стахіботріоток-сикозі.
Стахіоботрітоксикоз – хвороба, яка викликається токсином гриба Stachybotrys alternans і характеризується некротичним і геморагічним запаленням вражених органів.
Макрокартина: зміни в тканинах і органах виникають від безпосередньої дії токсина, а загальна дія пояснюється всмоктуванням токсину, який має кумулятивну дію, спостерігається опухання морди і губ тварини, в куточках рота тріщини, що кровоточать. Слизова рота гіперемійована, набрякла з некрозами ясен, язика і піднебіння. Глоткове кільце набрякле внаслідок серозно-геморагічної інфільтрації. Серозно-геморагічний ентерит, в легенях застійна гіперемія і набряк. В паренхіматозних органах зерниста і жирова дистрофія, крововиливи.

Студенти повинні
знати: патологоанатомічні ознаки мікозів та мікотоксикозів;
вміти: визначати хворобу, тобто ставити діагноз за патологоанатомічними ознаками.

Завдання додому: повторити “Мікози і мікотоксикози”, Налетов Н.А. “Патанатомия и патофизиология с/х животных”, ст. 288 – 292.






ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 17
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Вивчення патолого-анатомічних змін при інвазійних хворобах за таблицями, малюнками, макропрепаратами, на боєнському, трупному матеріалі.
Робоче місце: лабораторія патанатомії і патофізіології.
Тривалість заняття: 90 хвилин.
Мета: вивчити класифікацію та морфологічні зміни при інвазійних хворобах.
Матеріальне забезпечення: вологі препарати, боїнські конфіскати, патологанатомічні атласи, слайди.
Правила техніки безпеки:
- працювати в спецодязі (халат, косинка);
- робоче місце тримати в чистоті;
- при роботі з патматеріалами дотримуватись правил особистої гігієни;
- руки мити з милом та дезінфікувати 0,1% розчином хлораміну.
Теоретичні положення:
Інвазійні хвороби, викликані паразитами тваринного походження. Наука, яка вивчає інвазійні хвороби називається паразитологією. За зоологічною класифікацією паразитів її поділяють на відділи:
- протозоологія вивчає найпростіших і хвороби, які вони викликають;
- гельмінтологія – про паразитарні черви і викликані ними хвороби;
- арахноентомологія – вивчає павукоподібних, комах, кліщів і викликані ними хвороби.
Протозоонози – одноклітинні паразити, що локалізуються в крові, вільно переміщуються між форменими елементами крові і локалізуються всередині еритроцитів або в м’язових волокнах і епітеліальних клітинах.
Гельмінтози – хвороби людей і тварин викликані гельмінтами. Їх ділять на три основні групи хвороб: трематодози, цестодози, нематодози. Трематодози – викликані гельмінтами із класу трематоди і локалізуються в жовчних ходах. Цестодози – хвороби викликані личинковими і статевозрілими формами стрічкових гельмінтів і мають проміжного і дефінітивного господарів. Зрілі форми паразита локалізуються в кишечнику, а личинкові форми у вигляді пухирів в різних органах і тканинах. Нематодози – хвороби, викликані гельмінтами з класу круглих червів. Личинкові форми трихінел паразитують в м’язах, а статевозрілі – в тонких кишках.
Діктіокауольоз викликається нематодами із роду Dyctiocaulus, паразитують в легенях і бронхах.

Зміст і послідовність виконання:
1. Демонстрація патологоанатомічних змін при еймеріозі кур.
2. Демонстрація патологоанатомічних змін при еймеріозі кроликів.
3. Демонстрація патологоанатомічних змін при фасціольозі.
4. Демонстрація патологоанатомічних змін при ехінококозі.
5. Демонстрація патологоанатомічних змін при диктіокаульозі.

Робота № 1. Демонстрація патологоанатомічних змін при еймеріозі кур.
Кокцидіози (еймеріози) – група хвороб сільськогосподарських тварин, викликана найпростішими внутрішньоклітинними паразитами і локалізуються в епітеліальних клітинах слизової оболонки кишечника і жовчних протоках печінки.
Макрокартина: трупи виснажені, пір’я і пух скуйовджене, клоака забруднена рідкими каловими масами бурого або буро-червоного кольору. Слизова сліпих кишок набрякла, багрово-червона, місцями некротизована. Просвіти сліпих кишок заповнені масами змертвілих тканин слизової оболонки, щільними кров’яними згустками шарової будови.

Робота № 2. Демонстрація патологоанатомічних змін при еймеріозі кроликів.
Трупи кроликів виснажені, анемічні, інколи жовтушні. При кишковій формі гострого перебігу стінка тонкого кишечнику потовщена, покрита слизом, з крововиливами, гіперемійована. При хронічному перебігу слизова кишечнику потовщена, сірого кольору і всіяна білими щільними вузликами. При печінковій формі печінка збільшена в об’ємі, жовчні протоки розширені, стінки їх потовщені і мають вигляд білих вогнищ.

Робота № 3. Демонстрація патологоанатомічних змін при фасціольозі.
Фасціольоз – трематодозне захворювання жуйних та інших тварин, яке характеризується враженням печінки та жовчних ходів.
Макрокартина: при гострому перебігу печінка збільшена, червоно-коричневого або жовто-коричневого кольору, в’ялої консистенції, з поверхні і на розрізі знаходять крововиливи у вигляді темно-червоних плям, крапок або плямистих утворень – сліди міграції личинкових форм фасціол. При хронічному перебігу печінка щільної консистенції, бугриста з поверхні, сіро-коричнева, місцями зеленувато-коричневого кольору. Жовчні протоки потовщені, сірувато-білого кольору, з поверхні і на розрізі щільної консистенції, важко ріжеться ножем. Паренхіма печінки пронизана сполучнотканинними прошарками. Просвіт жовчних протоків містить дорослих живих або загиблих паразитів.

Робота № 4. Демонстрація патологоанатомічних змін при ехінококозі.
Ехінококоз – цестодозне захворювання, яке характеризується утворенням ехінококових пухирів, які локалізуються в легенях, печінці, рідше селезінці, серці, нирках та інших органах.
Макрокартина: вражені органи збільшені в об’ємі. В різних ділянках над поверхнею і в товщі органу виступають різні по величині пухирі шароподібної або яйцевидної форми, білуватого кольору, наповнені прозорою рідиною. При розрізі стінки пухиря із нього під тиском виходить вмістиме. Оточуюча пухир тканина органів ущільнена, атрофована і деформована.

Робота № 5. Демонстрація патологоанатомічних змін при диктіокаульозі.
Диктіокаульоз – нематодозне (гельмінтозне) захворювання овець і кіз, великої рогатої худоби, яке характеризується розвитком бронхіту і пневмонії, внаслідок паразитування диктіокаул в бронхах, легенях і трахеї.
Макрокартина: при гострому перебігу легені збільшені в об’ємі, з поверхні розрізу мають рябий малюнок: ділянки темно-червоного кольору, щільної консистенції чергуються з світло-рожевими емфізематозними. На розрізі легенева тканина волога, також нерівномірно забарвлена, бронхи заповнені слизом і ниткоподібними гельмінтами, які витягнуті по довжині бронха або звились в клубки. Слизова оболонка гіперемійована з множинними крововиливами, покриті слизом.
При хронічному перебігу зміни спостерігають основним чином в бронхах. Гострі запальні процеси в легеневій тканині зникають і розвивається гнійно-катаральний бронхіт, пері- і парабронхіт з розростанням сполучної тканини, утворенням вогнищевих ателектазів по краям діафрагмальних дольок і емфізематозних ділянок.

Студенти повинні
знати: патоморфологію і діагностику інвазійних хвороб;
вміти: діагностувати хворобу за патологоанатомічними ознаками.
\
Завдання додому: повторити “Інвазійні хвороби”, Налетов Н.А. “Патанатомия и патофизиология с/х животных”, ст. 293 – 302.



ІНСТРУКТИВНА КАРТКА № 18
для проведення практичного заняття
з навчальної дисципліни
«Патологічна фізіологія і патологічна анатомія»

Тема: Ознайомлення з інструментами, приладами та технічними прийомами розтину порожнин, видалення і дослідження органів у різ¬них видів тварин на трупному матеріалі. Взяття патологічного матеріалу для бактеріологічного, гістологічногоі хімічного дослідження, па¬кування його для пересилки в лабораторію і оформлення супровідної документації. Розтин трупів тварин і оформлення документації.
Робоче місце: лабораторія патанатомії і патофізіології.
Тривалість заняття: 160 хвилин.
Мета: Ознайомитись з правилами особистої гігієни і безпеки праці при розтині трупів, вивчити прижиттєві і посмертні зміни, їх відмінність, техніку відбору, взяття і фіксації патматеріалу, відправлення його в лабораторію та оформлення супровідної.
Матеріальне забезпечення: трупи с/г тварин, набір інструментів, спецодяг: халат, косинка, фартух, нарукавники, гумові рукавиці, чоботи; дезинфікуючі і миючі засоби: мило, настій йоду, 2% розчин NaOH, хлорне вапно.
Правила безпеки:
Розтин трупів слід проводити:
- в спецодязі: гумових чоботах, фартусі, косинці, нарукавниках, гумових рукавичках;
- перед розтином рекомендується зробити мазок із трупа для виключення сибірки;
- запобігати забруднення підлоги, стін, непотрібної ходьби навколо трупа;
- розчленування проводити так, щоб не розбризкувати кров і рідину;
- дотримуватися чистоти під час розтину;
- для роботи використовують необхідні інструменти, вони повинні знаходитися в визначеному місці під рукою;
- після розтину труп прибирають;
- столи, підлогу миють і дезінфікують;
- інструменти миють теплою водою з милом і дезінфікують або кип’ятять;
- руки миють милом і дезінфікують 0,1% розчином хлораміну.




Зміст і послідовність виконання завдання.

Зовнішній огляд – пізнавальні ознаки: визначають вид, вік, стать, прикмети тварини, яка загинула, визначають кому вона належить, коли хворіла, клініку хвороби, коли загинула, правильність будови тіла, прижиттєві і посмертні зміни. Трупні зміни, охолодження, заклякання, трупні плями, їх локалізація, ознаки гниття.
Кон’юктива. Визначаємо забарвлення кон’юктиви, склери, ступінь наповнення кровоносних судин, наявність секрету.
Природні отвори. Визначаємо характер виділення, стан слизових оболонок, ступінь забруднення каловими масами навколишніх отворів, ділянок шкіри.
Зняття шкіри. Після зовнішнього огляду приступаємо до зняття шкіри, для зручності трупу надаємо спинне положення, потім шкіру розрізаємо від підщелепового простору до лобкового зрощення по білій лінії, обминаємо при цьому пупок у молодняку, а у самців препуцій. Потім від паху робимо розрізи вздовж задніх кінцівок, а від грудної клітки вздовж передніх кінцівок до путового суглобу. Шкіру знімаємо з голови, потім шиї, грудної клітки, передніх кінцівок, черева і задніх кінцівок – спочатку з однієї сторони, а потім з другої. Після цього перевертаємо труп на бік і знімаємо шкуру з спини. Зняту шкуру оглядаємо з сторони підшкірної клітковини. Відмічаємо при цьому крововиливи, гіпостази. Потім оглядаємо підшкірну клітковину і визначаємо відкладання жиру, наявність набряків, крововиливів, посмертних змін, гіпостазів, імбібіції.
Мускулатура. Досліджуємо скелетну мускулатуру, де звертаємо увагу на її розвиненість, консистенцію, колір, на розрізі.
Кістки і суглоби. Визначаємо вмістиме суглобових сумок, кількість і характер синовіальної рідини, стан суглобових поверхонь.
Лімфатичні вузли. Оглядаємо соматичні лімфовузли, передлопаткові, пахові, надвим’яні, колінної складки, при цьому визначаємо величину, колір, консистенцію, наявність крововиливів і вогнищ пошкодження.
Внутрішній огляд.
Черевна порожнина – розрізаємо черевну стінку по білій лінії від мечевидного відростка до лобкового зрощення. Визначаємо розташування органів, кількість рідини, колір, далі розглядаємо серозні покриви, стан сальника, відмічаємо наявність фіброзних нашарувань, далі визначаємо розташування купола діафрагми.
Грудна порожнина – з обох сторін перепилюємо реберні хрящі і відтягуємо грудну кістку, визначаємо розташування органів, стан серозних покровів, характер рідини, наявність спайок, нашарування фібрину.
Серцеву сумку розрізаємо і визначаємо кількість і склад вмістимого і стан внутрішньої поверхні серцевої сумки.
Передня брижова артерія – оглядаємо на ушкодження стронгілідами, наявність тромбів і аневризм.
Органи ротової порожнини, шиї і грудної порожнини.
Голова зафіксована в положенні нижніми щелепами вверх, робимо розріз, щоб вийняти язик, відтягуємо його і підрізаємо тканини, виймаємо глотку, мигдалики, заглоткові лімфовузли, гортань, стравохід, трахею. Оглядаємо верхню і нижню щелепу, язик, робимо поздовжній розріз і оглядаємо мускулатуру, визначаємо її колір і консистенцію.
Глотку розрізаємо ножицями і визначаємо стан слизових оболонок, колір, напухання і нашарування.
Стравохід – визначаємо вмістиме, цілісність і колір слизової оболонки.
Гортань – розрізаємо по середній лінії і оглядаємо надгортанник, голосові зв’язки і слизову оболонку всієї гортані.
Трахею – розрізаємо вздовж і оглядаємо її вмістиме, наявність слизу, колір слизової оболонки, нашарування на ній.
Легені – розрізаємо середостінні бронхіальні лімфатичні вузли, визначаємо величину, колір, консистенцію, наявність пошкоджень. Легені – визначаємо консистенцію, топографію і розміри ушкоджених ділянок. Потім розрізаємо бронхи, при цьому враховуємо вмістиме бронхів і стан слизової, робимо глибокі розрізи ножем вздовж дольок легень і розглядаємо на розрізі, визначаємо колір, характер виділення. Пошкоджені ділянки обов’язково розрізаємо, визначаємо характер ущільнення.
Серце – визначаємо форму, величину, розглядаємо епікард, його колір, рівномірність забарвлення, стан жирових відкладень і вінцевих судин. Визначаємо кількість крові в порожнинах, стан кров’яних зсідків, досліджуємо внутрішню оболонку серця, при цьому враховуємо її стан, після порівняння товщини стінок лівого і правого шлуночків, досліджуємо міокард, його колір, консистенцію, малюнок на розрізі.
Селезінка – визначаємо величину, колір, консистенцію, стан країв, провіряємо зіскріб пульпи.
Печінка – визначаємо величину, колір з поверхні, відмічаємо забарвлення кожної долі, стан капсули. Після зовнішнього дослідження проводимо розрізи кожної ділянки, визначаємо кровонаповнення, колір, консистенцію, стан жовчних протоків, наявність вогнищ ушкодження.
Підшлункова залоза – визначаємо форму, величину, вагу, колір, консистенцію.
Шлунок – визначаємо кількість і характер вмістимого шлунку, стан слизових оболонок.
Кишки, їх брижа і лімфовузли – розглядаємо серозний покрив, розрізаємо кишку вздовж по малій кривизні, визначаємо характер вмістимого, стан слизових оболонок, колір, кровонаповнення, наявність паразитів, складчастість, набухання.
Брижа, сальник – відмічають кількість і колір жиру, кровоносних судин.
Лімфовузли – величина, колір, консистенція, вогнища пошкоджень.
Надниркові залози – визначаємо величину, форму, консистенцію, колір, межу шарів.
Нирки – розглядаємо жирову капсулу, величину, при збільшенні – краї розрізу не сходяться, консистенцію, враховуємо границі кіркової і мозкової речовини, колір, знімаємо капсулу – вона може зніматися легко або з трудом.
Ниркова миска – вмістиме, стан слизової оболонки.
Сечовий міхур – розглядаємо з поверхні, визначаємо наповнення сечею і перевіряємо проходження сечовидільного каналу.
Статеві органи – у самок розглядаємо матку з поверхні, її роги, маткові зв’язки, труби, яєчники, стан серозного покриву, колір, наявність нашарувань, розрощень. У самців розглядаємо препуцій, головку статевого члена, сім’яники і придаткові залози.
Центральна нервова система і органи чуття.
Кістки черепа – звертаємо увагу на цілісність, форму, наявність новоутворень.
Черепна і придаткова порожнини – звертаємо увагу на вмістиме, стан слизових оболонок, колір.
Головний мозок – звертаємо увагу на вмістиме, колір, консистенцію, кровонаповнення судин, наявність крововиливів.
Носова порожнина – звертаємо увагу на характер виділень, стан крил і слизової носа.
Очі – визначаємо ступінь напруження очного яблука, забарвлення кон’юктиви, склери, стан роговиці, ступінь її посмертного помутніння.
Вуха – оглядаємо вушні раковини, визначаємо їх цілісність і стан зовнішнього слухового проходу.
Спинний мозок – визначаємо колір, консистенцію, наявність ушкоджень, пухлин.
Техніка відбору і взяття патматеріалу.
Під час розтину відбираємо матеріал для додаткових досліджень: бактеріологічного, бактеріоскопічного, хімічного і гістологічного.
Для бактеріоскопічного дослідження робимо мазки відбитки паренхіматозних органів і мазки крові.
Для бактеріологічного дослідження відбираємо матеріал не пізніше 24 годин після смерті. Рідини з органів беремо стерильним шприцом в стерильну пробірку, стерильні пастерівські піпетки. Шматочки органів пересилаємо в стерильному посуді без фіксації.
Для хімічного дослідження беремо вмістиме шлунку, кишок з кусочками стінки шлунку і кишечнику. Матеріал поміщаємо в хімічно чисту посуду і відправляємо в не консервованому виді.
Для гістологічного дослідження беремо кусочки органів змінених і без видимих змін. Кусочки довільної довжини, товщини 0,5-1 см і фіксуємо 10% розчином формаліну.
На відібраний патматеріал пишемо супровідну, де вказуємо вид дослідження і на що дослідити.

Студенти повинні
знати: вид, порядок, методи і особливості розтину тварин і птиці, документацію;
вміти: проводити розтин загиблих тварин, відбирати патматеріал для лабораторних досліджень, оформляти документацію на розтин.
Завдання додому: повторити розтин трупів тварин, Налетов Н.А. “Патанатомия и патофизиология с/г животных”, ст. 302 – 311, 327 – 331, оформити документацію: протокол і супровідну.























Немає коментарів:

Дописати коментар